На Сході нашої країни агрономи вже пристосувалися до життя в умовах небезпеки. Цілеспрямовані обстріли ворога спричиняють пожежі на полях. Вогонь нищить врожаї фермерів. А для них це великі втрати, бо вони і так не можуть повноцінно засівати власні землі. І через заміновані території, і через те, що армійці не пускають, бо на полях є військові укріплення.

До речі, на Сході, – це дані за минулий рік, – на підконтрольній Україні території заміновано приблизно 700 тисяч гектарів: близько 560 тисяч у Донецькій області й майже 120 тисяч на Луганщині. На розмінування підуть роки, або й десятки років.

Замінована на Донбасі територія
Замінована на Донбасі територія
Замінована на Донбасі територія5 канал / Час. Підсумки тижня

І ще один прикрий факт. Коли держава відшкодує збитки аграріям? Шукала відповіді на нього Вікторія Ковальова. Наш ексклюзив зі сходу.

Щороку підприємство Юрія Шакуна засіває понад 10 тисяч гектарів землі. В аграрному бізнесі він вже понад 20 років.

"Отримав пай. Забрав свій пай, дружини пай, батьків. І потихеньку почали займатися", – розповідає агровиробник.

Землі Юрія розташовані на межі Донецької та Луганської областей. Наразі, війна їх не зачепила. Всіяти ці поля вирвами окупант може в будь-яку хвилину. Як він це зробив неподалік Новотошківського.

Пшеничне поле на Луганщині
Пшеничне поле на Луганщині
Пшеничне поле на Луганщині5 канал / Час. Підсумки тижня

"Что-то должно же быть. Выше чего-то. Это же хлеб. У кого может рука подняться подпалить что-то или стрельнуть", – каже Юрій Шакун.

Коли восени в Новотошківському сіяли озимину, було відносно тихо. А нині обстріли майже щодня. Міни та снаряди летять далеко від військових позицій.

Дмитро, військовослужбовець ЗСУ, каже: "І їм все одно куди воно полетить. Там цих вирв на цьому полі... Ви ж розумієте, там є небезпека того, що людина, коли поїде збирати пшеницю, а там – якийсь нерозірвався снаряд. І потім люди від цього страждають".

На Луганщині у пшеничне поле потрапив снаряд
На Луганщині у пшеничне поле потрапив снаряд
На Луганщині у пшеничне поле потрапив снаряд5 канал / Час. Підсумки тижня

А а районі Новозванівки цього тижня поля горіли. Окупанти намагалися викурити з позицій українських захисників.

Військовослужбовець ЗСУ Андрій говорить: "З їхньої сторони підпалили від себе. Вітер був в нашу сторону, тому вогонь пішов у наш бік. Плюс ми всі в диму. Провода, польовка, можливо, загориться маскувальна сітка. Плюс спрацьовують наші мінно-вибухові загородження. І воно, якщо переходить назад, то уже горять і поля".

Попри загрози, місцеві аграрії продовжують сіяти, хоча закупівельні ціни на зерно в регіоні найдешевші в Україні.

Любов Бескорована, заступник директора Аграрно-промислового комплексу Луганської обласної адміністрації, говорить: "Ми не маємо залізничного шляху. Логістика також у нас, ви ж бачите де ми знаходимося. І наші аграрії втрачають по 800 гривень на тоні. Це мінімум".

До війни Луганщина експортувала товарів сільськогосподарського виробництва на понад 50 мільйонів доларів на рік. Тепер – лише половину. Понад 500 тисяч гектарів земель і підприємства лишилися на окупованій територій. А з тих гектарів, які на контрольованій території, – близько десяти тисяч через бойові дії використовувати за призначенням неможливо.

Юлія Танасова, співробітниця Троїцької Військово-цивільної адміністрації, каже: "Проблема полягає в тому, що велика кількість землі заміновано, або там знаходяться військові. Тому люди не можуть обробляти".

Ось ця грунтівка є умовною лінією безпеки на ділянці. Поле, що ліворуч, торік перевірили на наявність вибухонебезпечних пристроїв і дозволили аграріям засівати. Праворуч розташовані позиції об’єднаних сил і жодних гарантій безпеки для цивільних там немає.

Дмитро разом з родиною обробляють кілька паїв. Це його єдина можливість стабільно заробіляти. Роботи в регіоні немає.

"У нашій місцевості всі села і всі працюють на землі. Тут як би, крім особливих підприємств невеликих, які працюють не стабільно, то люди працюю на себе", – агровиробник Дмитро Столбун.

Гроші, вкладені в посівну, після жнив чоловікові повертаються удвічі.

"30-35 центнерів якщо дасть центнерів пшениця, то це добре. Більш-менш нормально", – говорить Дмитро.

За сезон Дмитро отримує до 400 тисяч гривень прибутку. А міг би й більше. Але частина його земель, які перейшли від діда у спадок, є "сірою зоною".

На сьомому році війни 100% земель обробляються лише у прифронтовому Станично-Луганському районі. Там на передовій тривалий час – затишшя. Землі змогли розмінувати й повернути селянам. В Новоайдарському та Попансянському районах такої можливості немає. Військові на посівну згоди не дають.

Де на Донбасі можна обробляти землю
Де на Донбасі можна обробляти землю
Де на Донбасі можна обробляти землю5 канал / Час. Підсумки тижня

Армієць Вадим каже: "Звернення проходить через ВЦА встановленим порядком. Дається заявка. Заявка розглядається в них і потім приходить до штабу операції Об'єднаних сил. Ми розглядаємо цю заявку наскільки близько до лінії зіткнення знаходяться землі і чи є там небезпека встановлення наших мінних полів і наскільки була інтенсивність бойових дій. Території, які забруднені і позначені на ділянках "Небезпечно, міни"! Без нашого дозволу заїжджати туди не можна".

Земель хоч і менше, але податки платити треба. Від них тутешніх аграріїв ніхто не звільняв. Як і від плати за арендовані землі.

Любов Бескорована, заступник директора Департаменту агропромислового комплексу Луганської обласної адміністрації, говорить: "Арендарі, які брали землю, вони, власне, зі своєї кишені платили арендну плату. Вони сподівалися на те, що наступить мир і у нас є угоди, це буде і дальше розпочате виробництво. Але, на превеликий жаль, це питання і досі не вирішене".

А агровиробник Юрій Шакун каже: "Території поступово вимирають. Потрібно налагоджувати життя тут, тому що якщо конфлікт триватиме, через кілька років нікому працювати буде на техніці. І що далі? Це ж наші податки, це наші доходи. Це наші надходження в бюджет держави. Все це повинно крутитися, крутитися працювати".

Ще в 2015-му департамент агропромислового комплексу звернувся до Уряду, щоб той розробив механізм відшкодування аграріям українського Сходу збитків, завданих війною. Минуло 5 років. А механізму місцеві так і не бачили. Як і грошей від держави.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, "Підсумки тижня"