Ukraine
An article was changed on the original website

Кремль активно нав’язує українцям тези про мир і Медведчука (огляд преси)

Війна, за даними соціологів, стоїть на першому місці серед всіх проблем, які хвилюють українців, і це, як зазначає тижневик «Новое время», не дивно, адже безпека пріоритетніша за добробут і корупцію. А це означає, що проблема війни буде відігравати важливу роль у передвиборчій кампанії, і відмовчатися з цього приводу не вдасться. Більш того, дописувач тижневика підприємець і викладач Валерій Пекар прогнозує, що суспільство може розколотись щодо цього питання: частина громадян буде за ідею швидкого миру, а частина категорично її відкине. Видання нагадує, що стратегічна мета Росії – зовсім не захоплення українських територій, а ліквідація української державності. І війна, яку веде Україна, – це війна за виживання, за право на існування. Тим часом російська пропаганда активно впроваджує думку про те, що основним ворогом України є олігархи і корупціонери, а зовсім не Росія. Розуміння, що основний ворог – в Кремлі, і він ніколи не заспокоїться, стає немодним – насамперед тому, що політики, які його пропагують, зараз явно не на піку своєї популярності. Натомість зростає рейтинг політиків, які стверджують, що народ втомився від війни, нам швидше потрібен мир, війна збагачує тільки олігархів (і частка правди в їхніх словах є). Власне, це і є перемога Кремля, наголошує дописувач. Те, що не можна було зробити обстрілами, танками і спецназом, поступово досягається іншим способом. Адже полем битви номер один є не Донбас, а свідомість кожного українця. Поразка, як і перемога, зароджується в голові. І в якийсь момент, може, критична маса людей погодиться з тим, що поразка, по суті, не таке вже й поразка, а радше закінчення ненависної війни і відновлення нормальних відносин із одвічним сусідом. Власне, це і буде початком кінця, наголошує автор. Тому, що частина українських громадян цієї позиції ніколи не приймуть: ті, хто був на війні, і ті, хто втратив там друзів або рідних, а також багато інших, для яких зовсім необов'язково бачити смерть, щоб зрозуміти наміри тих, хто її несе. А значить, російсько-українська війна має всі шанси перетворитися на громадянську, на радість Кремлю. Всі нинішні союзники України відвернуться від тих, хто з власної ініціативи здав свою країну. Будуть швидко знищені всі тендітні зародки нових інституцій, збудованих під тиском Заходу. Повернеться повна економічна і культурна залежність. І ця втрата шансу, на думку автора статті, може стати останньою, попереджає дописувач. Стаття називається «Ворог у Кремлі».

Про причини рішення Віктора Медведчука повернутися у велику політику, і про те, на що з його поверненням розраховує Кремль, аналізує «Дзеркало тижня». Автор статті Сергій Рахманін вважає, що у Білокам'яній вирішили, – орієнтовані на Москву політичні еліти України надто мляві, ніяк зі сплячки не вийдуть, ліниво сваряться між собою, трохи покусують владу, замість того, щоб оголювати ікла. А так владу не беруть. Щоб розворушити цей сонний барліг, і знадобився звір, сильний, досвідчений, нещадний. І Медведчук у нього хутенько вліз, оголивши у вітальному вишкірі міцні ікла. У Москві вважають, що потенційний електорат соціально близьких для Кремля сил становить не менш як третину від загальної кількості виборців України. Цього недостатньо, щоб провести повністю лояльного Москві президента. Але за правильно продуманої гри достатньо, щоб вивести «свого» кандидата у другий тур. А це, у свою чергу, гарний доробок, щоб спробувати сформувати «свою» більшість у Раді. Парламентські вибори в Україні, на думку автора, турбують Путіна більше, ніж президентські. Прийде на Банкову лояльний до Москви персонаж – от і добре, не прийде – зв'яжуть руки новому очільнику української держави нелояльним до нього парламентом. Без підтримки коаліції у Верховній Раді будь-який гарант буде обмежений і в кадровому маневрі, і в законотворчому. Без опори на парламентську більшість новий президент не зможе не те що виходити за межі конституційних повноважень, йому навіть своїми законними правами розпорядитися буде складно. Тому Кремль зробить акцент на парламентській кампанії. А президентську схильний розглядати, насамперед, як прелюдію. Докладніше про наміри Кремля і шанси на їх здійснення йдеться в статті «План «Шатун».

Інший дописувач «Українського тижня» Денис Казанський у статті «Гауляйтер із МММ» досліджує – чому Москва поставила на Дениса Пушиліна. Журналіст нагадує, що угруповання Захарченка після його загибелі протрималося при владі лише тиждень і було розгромлене за лічені дні. Відразу після призначення Пушиліна Донецьк спішно покинув Олександр Тимофєєв, друга людина в угрупованні «ДНР». Слідом за ним подався до Росії потенційний наступник Дмитро Трапєзніков, а за ним і радник Захарченка Алєксандр Казаков із Москви та ще кілька дрібніших членів клану. Дописувач переконаний, що такий швидкий і масовий виїзд людей Захарченка з угрупування «ДНР» не був спонтанним і всю камарилью наполегливо переконали покинути Донецьк люди, відмовити яким було неможливо. З огляду на швидкість та легкість, із якою команда загиблого ватажка була відсторонена від влади, сумнівів у тому, що його ліквідацію організувала саме російська сторона, не залишилося, вважає журналіст. Очевидно, ставку на Пушиліна Кремль зробив із розрахунку на подальшу реалізацію мінських угод та повернення Донбасу до складу України. Москва, як і раніше, сподівається домогтися для регіону особливого статусу й повернути його до складу України для того, щоб зберегти тут сильне проросійське лобі. І польові командири, які пройшли через гарячу фазу війни 2014 року, в цій справі відверто погані помічники. А ось безідейний і безпринципний шахрай – найкраща кандидатура. Тут і знадобився послідовник Сергія Мавроді, якого спочатку мало хто сприймав усерйоз, зазначає автор.

В Україні спостерігається своєрідна ейфорія навколо високої ймовірності надання томосу про автокефалію Української православної церкви, констатує «Український тиждень». Логіка подій у Константинополі, Києві та Москві справді вказує на те, що питання ось-ось має вирішитися на користь України. І це, як наголошує видання, стане великою перемогою світської та церковної дипломатії. Але коли маєш справу з таким ворогом, як Росія, то постійно мусиш озиратись та думати, звідки він завдасть удару наступного разу. Москва добре навчилася обертати властивий західній демократії плюралізм на свою користь. І кому як не Києву варто першому продемонструвати те, що плюралізм в умовах війни шкодить. Якщо Україна не може повністю заблокувати участь російської делегації в заходах ОБСЄ, то прибрати з інформаційного простору держави інструменти ворожої пропаганди українським силовикам цілком під силу. Боятися нічого, вважає автор. Київ безболісно обмежив доступ до російських соцмереж і онлайн-сервісів, трансляцію телеканалів із Росії, тож логічно було б провести «зачистку в тилу». Тут і зараз. Доки ворог не перегрупувався та не отримав комфортніше представництво у Верховній Раді. Без засобів пропаганди це представництво може бути значно скромнішим, ніж засвідчують нинішні соціологічні опитування. Генеральне прибирання все ще на часі, наголошує тижневик.

В цьому ж числі «Український тиждень» пише, що окупація не вирішила жодної з наявних раніше проблем екології Криму, натомість спричинила чимало нових та небезпечніших загроз. Екологія нечасто стає темою номер один, коли йдеться про ситуацію на окупованих територіях. Адже Україна та міжнародні організації не можуть забезпечити дотримання прав людини на цих територіях, куди там до природоохоронної діяльності. Однак події в Криму останніх тижнів чітко засвідчили, що ігнорування може призвести до вкрай поганих наслідків. Про них докладніше йдеться в статті «Кримська спрага».

Football news:

Setien on Griezmann: When he plays, I am asked about Fathi, and Vice versa. Antoine is important to Barca
Setien on the situation with Messi: I haven't heard anything from him. Everything else is speculation
Sane did not pose in the number 10 shirt out of respect for Coutinho
Alvaro Morata: Atletico are close to the level of top clubs. We beat the best team in Europe to the Champions League
Sneijder can resume his career in Utrecht
Ole Gunnar sulscher: Greenwood is much better than I was when I was 18-19
Talalaev lit up the Wings in Khimki: the players called the coach Klopp, and themselves-Liverpool from the FNL