Ukraine

Наталья Кидалова: Родители должны заниматься обучением ребенка, но не должны отслеживать все, что она делает, учась. Нужно приучать ребенка к самостоятельности

Карантин виявив багато проблем. Україні потрібна національна освітня онлайн-платформа / фото facebook.com/Наталя Кідалова

Чи мають школи якось готуватися до можливого дистанційного навчання восени, якщо потребуватиме епідеміологічна ситуація, про що зараз багато говорять?

Готуватися маємо всі, не тільки школи. Насамперед, важлива потужна підготовка на державному рівні. Потрібна безкоштовна та доступна національна освітня онлайн-платформа. Хтось має відповідати за її адміністрування, адже вчителю важко навчати та водночас займатися цими питаннями.

Практика карантинного навчання показала проблему забезпечення технічними засобами та доступом до інтернету. Не всі учні мали однакові можливості, відповідно, не всі перебували в рівних умовах. Так само, є педагоги зі старенькими ноутбуками або без доступу до мережі. Ці питання державі також треба передбачити та бути готовою вирішити.

Шкільні адміністрації мають морально підтримувати вчителів, створювати можливості для їхнього навчання. Бо не всі вчителі володіють потрібними для дистанційної роботи інструментами. Звісно, володіння інструментами - це лише перший технологічний крок. Далі у центрі уваги вчителів має бути змістовий компонент - розуміння доцільності навчального контенту.  Даючи учням тест або використовуючи електронний ресурс, треба розуміти, навіщо. Не має бути тесту заради тесту, чи електронного ресурсу заради ресурсу. Бо є педагоги, які опанували двісті платформ та поспішають використати весь цей «вінегрет» з учнями.

Також і вчителям, і школам важливо ставити собі питання: «Ми реактивні чи проактивні?» Бути проактивними означає усвідомлювати глибинні цінності та цілі і діяти згідно з ними, брати відповідальність незалежно від умов та обставин. Бути реактивними означає реагувати певним чином на вплив зовнішнього середовища без співвідношення з власними цінностями, уникати відповідальності за свої дії та перекладати її на зовнішні чинники. Реактивні стратегії наразі не дуже успішні, а от проактивні школи та вчителі навіть у проблемах бачать можливості. І хоча для них карантинне навчання також було стресом, проактивна школа, яка має стратегію, більш успішно впорається з викликами. 

Взагалі, чи можуть діти вдома здобувати повноцінні знання? Багато дітей відчували себе на карантинному навчанні, як на канікулах.

Діти відчували себе по-різному, це індивідуально. Знаю учнів, які навчалися набагато більше, у прямому розумінні з ранку до ночі.

Багато говорять про недоліки навчання вдома, але переваги теж є. Мої учні звертали увагу на можливість планувати час, обирати предмети та темп роботи. Хтось два дні займався одним предметом, а хтось продовжував йти за звичним розкладом. Хтось вчився під гучну музику. Звісно, діти сумували за живим спілкуванням. Але більшість учнів старших класів говорили, що отримали час для розвитку. Вони встигали займатися онлайн хореографією, музикою, медитувати, читати, малювати.

Впевнена, що діти можуть повноцінно здобувати знання вдома. Але для цього треба змінювати освітню модель. По-перше, вчитель має поєднувати різні форми в оптимальні освітні маршрути для кожної дитини. Тобто, організовувати процес навчання по-іншому, ніж у класі. По-друге, має бути відповідальність дитини, яка навчається. В цілому, результати карантинного навчання моїх учнів не відрізнялися від звичайних. Складнощі були з іноземною мовою, особливо, для учнів середніх класів. Бо для дітей дуже важливим є комунікативне середовище, спілкування наживо. Це складно відтворити дистанційно.

Карантин дав можливість побачити комбінації форматів освітнього процесу / фото facebook.com/Наталя Кідалова

Як оцінювати успішність навчання вдома, адже простіше списувати?

Якщо завдання можна списати, воно взагалі не є показником успішного навчання, ні дистанційного, ні очного. Тому завдання для підсумкового оцінювання мають бути творчого характеру. Вони мають перевіряти, наскільки діти вміють використовувати компетентності, навички та вміння, які засвоїли на уроках. А щодо виконання тренувальних вправ та завдань в процесі засвоєння матеріалу, то просто дається зворотний зв'язок. Використовуються техніки формульованого оцінювання, які допомагають побачити зони росту та спланувати роботу далі. 

Якось ви розповідали про учня, який складає кубик Рубіка за лічені секунди: «Коли помічаю, що він під партою крутить його, розумію, що треба змінювати хід уроку, бо дітям стало нудно». Як тримати контакт з учнями дистанційно?

Звісно, це складніше. Вдома учням легше перемкнути увагу, вимкнути звук чи картинку, взагалі не приєднатися до роботи. Тому важлива співвідповідальність дітей та вчителів за процес навчання. Я намагаюся тримати контакт з учнями через голосові повідомлення, письмовий зворотний зв'язок, завдання, які дозволяються дізнатися про почуття та емоції учнів. Наприклад, вони писали есе «Мої труднощі на карантині», складали діалог про відкриття, які зробили під час навчання вдома, готували промови «Дистанційне навчання: переваги ти ризики». 

В соцмережах бачила непоодинокі повідомлення від батьків учнів проти дистанційного навчання в школах, навіть є відповідні петиції до президента. Чим зумовлена хвиля невдоволення?

Такі петиції підписують та розповсюджують не тільки батьки, але й вчителі. По-перше, завжди складно сприймати вихід із зони комфорту та зміну звичної моделі. По-друге, під час карантину батьки приділяли набагато більше часу навчанню дітей. По-третє, я вже згадувала нерівність можливостей доступу до освіти. Наприклад, сім’я має один ноутбук, який потрібен для віддаленої роботи мами та навчання двох дітей. Звісно, їм складно вибудувати черговість та розклад. Як результат - незадоволення якістю дистанційної освіти. Плюс, все це на тлі емоційного виснаження та напруження через пандемію. 

Карантин виявив багато проблем. В тому числі, неготовність та невміння багатьох дітей навчатися самостійно, працювати з інформацією, самоорганізовуватися. Сподіваюся, зараз всі зрозуміли, що за процес навчання співвідповідальні і вчитель, і учні. Має бути обопільна робота. 

А чим обумовлене незадоволення вчителів?

Вчителі опинилися перед такими самими проблемами, що змусило переглянути підходи. Адже неможливо просто скопіпастити формат роботи у класі та зробити його онлайн. Це буде неефективно. Потрібно попрацювати зі змістом свого предмету, провести експертизу матеріалу та модифікувати його для дистанційної роботи. Плюс, на карантинне навчання йшло набагато більше часу, ніж у школі. 

Ви згадали, що через карантинне навчання у вчителів з'явилися додаткові обов'язки адміністрування. Були ще якісь прикрі нюанси, які додали зайвої роботи? 

На початку мені було складно побудувати комунікаційну модель. Треба було обрати канали зв'язку, а комусь зручніше спілкуватися у вайбері, комусь - поштою, комусь - у месенджері. Розподілити час та окреслити певні рамки. Бо ви не зобов’язані відповідати на лист, отримавши його о сьомій ранку. Я впоралась - виділяла час на планування, на підготовку та перевірку матеріалу, для надання зворотного зв'язку, проведення індивідуальних та групових консультацій. Але це не прикрі нюанси, а вимушені. Карантинне навчання забезпечило право дітей на освіту, це важливо. Альтернативи не було.

На карантині МОН не давав школам рекомендацій щодо платформ для дистанційного навчання, вчитель сам обирав інструменти, технічно доступні для нього та учнів. Чи не треба змінити цей підхід?

Педагогічна автономія має зберігатися, вчителю потрібні права самостійно обирати інструменти та засоби. Однак, деякі ресурси у безкоштовному форматі мають обмежений функціонал та інші нюанси. Той самий Zoom, який обирали багато вчителів, незахищений. Інші платформи у безкоштовному форматі мають обмежений функціонал. Саме тому потрібна загальна безпечна національна платформа, яка б забезпечувала конфіденційність і ефективність. Але важливо передбачити можливість кожному вчителю  вклинювати туди лінки на самостійно обрані ресурси. Будувати курс навчання, відповідно до свого бачення.

Упевнена, що буде використовуватися модель змішаного навчання. Це дозволить, зважаючи на виклики, потреби та можливості школи та родин, перемикатися в різні режими роботи / фото facebook.com/Наталя Кідалова

Якщо епідеміологічна ситуація дозволить повернутися до школи восени, чи варто долучати до навчального процесу якісь методики дистанційного навчання?

Дуже сподіваюся, що ми повернемося до очного навчання. Водночас, маю великі сподівання, що дистант викристалізував важливе та відкинув те, що не на часі. Наприклад, зникли рудименти - оцінка за зошит, рапортички, уніфіковані щоденники. Це найменші зміни. Найпотужнішою зміною може стати перегляд класно-урочної системи організації навчання. На мій погляд, вона не має бути єдиною альтернативою. У школі мають з'явитися індивідуальні освітні маршрути для учнів, організація занять у різновікових потоках.

За потоковими заняттями навчаються в школах США, я була в кількох та бачила особисто. Тобто, є певне ядро предметів, які відвідують у сталих групах кілька днів на тиждень. Окремо існують різновікові, динамічні групи, які працюють за певними напрямами. Плюс, учні можуть замовляти індивідуальні та групові консультації вчителів, графік яких складається щотижня. В школі багато приміщень, де діти можуть працювати з педагогом або самостійно. Таким чином, формується відповідальність.

Упевнена, що буде використовуватися модель змішаного навчання. Це дозволить, зважаючи на виклики, потреби та можливості школи та родин, перемикатися в різні режими роботи - збільшувати або зменшувати офлайн або онлайн компонент. Так, для нашої системи це складно, бо традиційно ми звикли лише до класно-урочної системи. Однак, під час карантину ми спробували більш гнучкий формат роботи. Карантин дав можливість побачити можливі комбінації форматів освітнього процесу. Починати необхідно, це реально втілити у школі.

Також актуальними будуть заняття на відкритому повітрі, де легше дотримуватися дистанції. Такі уроки сприятимуть зміцненню здоров'я. Варто свідомо інтегрувати в освітній процес елементи well-being і учнів, і вчителів. Це те, що підтримуватиме фізичний розвиток, емоційне благополуччя і ментальний добробут: майндфулнес, дихальні практики, робота з емоціями, спільні обговорення, залучення учнів до вирішення шкільних питань, рухові вправи тощо.

Ви згадали, що батьки на карантині набагато більше часу приділяли навчанню своїх дітей. При цьому, відомо, що залученість батьків дійсно важлива. В чому полягає баланс?

Не знаю, чи взагалі здійсненна ця місія… Баланс важко тримати всім, зокрема, батькам. Так, батьки мають перейматися навчанням дитини, нести відповідальність за організацію навчального місця для неї, умов для навчання та емоційного благополуччя Але вони не мають брати на себе повну відповідальність за навчальні кроки дитини, відстежувати все, що вона робить, навчаючись. Батьки мають привчати дитину до самостійності. Надмірна залученість і контроль цьому заважає. Як і байдужість. Прагнемо «золотої середини»!

Ірина Шевченко

Football news:

The first American of Leipzig has never scored in Europe – and yesterday he sentenced Atletico. Nagelsmann sees him as a leader
Former Barca President Gaspar: I Doubt that anyone will remember the names of the current Bayern players in the future
Rafinha can move from Flamengo to Olympiacos
Jan Oblak: I wanted to fight Real Madrid and Barca until the end of the season. We failed to do so
Kapustka moved to Legia. The midfielder played 3 games for Leicester in 4 years and went on loan
Iker Casillas: Leaving Real Madrid was painful, but this is my home. Perez said: You should be here
Upamecano about PSG: This is the biggest club in France. We will give our all and try to win